Центр практичної психології

Активне слухання

Активне слухання – це не просто мовчання, це активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Те, як людина реагує на повідомлення іншого, залежить від багатьох чинників.

Існує кілька рівнів активного слухання:

1          рівень – найпростіший. Він передбачає, що слухач вставляє у монолог свого співрозмовника слова «ага», «так» чи повторно проговорює те, що почув, - свого роду «відлуння», що свідчить про увагу до співрозмовника.

2          рівень – у процесі спілкування партнер не просто повторює, а й може підвести певну риску під почутим, що теж дає змогу уникнути непорозуміння. Найвідоміші прийоми цього рівня – перефразування, підсумування.

Прийом перефразування полягає в тому, що потрібно своїми словами переповісти сказане співрозмовником. Наприклад: «Якщо я правильно тебе зрозумів, то...».

Пояснення дає змогу здобути більше інформації, полегшити співрозмовникові розуміння іншої точки зору. Сам прийом полягає в тому, щоб якомога більше перепитувати, використовуючи різні запитання.

3          рівень – пов’язаний з розвитком ідей, які ви почули від співрозмовника. Але, перш ніж розвивати ідеї, ви маєте дати належну оцінку почутому.

Прийом належної оцінки допомагає показати співрозмовникові, що його думка е важливою, та оцінити його зусилля. Наприклад: «Я ціную твоє бажання вирішити проблему»; «Радий, що ти так серйозно підійшов до цієї справи»; «Дякую за твої зусилля».

           Доцільним      видається       висновок:

ефективність процесу спілкування залежить від багатьох чинників і неодмінно – від усіх елементів комунікації: відправника, того, хто приймає інформацію, та середовища.

Секрети ефективного спілкування:

• Говори так, щоб тебе почули.
• Слухай так, щоб зрозуміти, про що йдеться.
• Створюй умови для того, щоб ситуація навколо процесу спілкування сприяла комунікації.

Навички перефразування  

Техніки рефлексивного слухання.

1) ехо-техніка;

2) перефразування (парафраз);

3) резюмування.

Ехо-техніка – повторення окремих слів чи словосполучень людини. Вона виконує роль запитань і спонукає людину продовжувати розповідь. Ця техніка досить популярна в психотерапевтичній практиці, особливо на стадії збирання інформації.

Правила використання ехо-техніки:

1)         повторювати ті слова людини, які несуть найбільше емоційне навантаження;

2)         повторювати слова, які людина сама підкреслює і всіляко виділяє в процесі бесіди;

3)         чергувати ехо-техніку з іншими техніками.

Перефразування – переказ іншими словами того, що сказала людина. Призначення цієї техніки – показати людині, що медіатор уважно його слухає і розуміє його.

Є два види перефразування:

1-й відображає зміст сказаного людиною (застосовується для спонукання людини продовжувати розповідь, уточнення того, наскільки медіатор правильно його розуміє);

2-й відображає емоції і почуття людини (спонукає людину розповідати про її внутрішній стан, дає змогу показати їй, що вона має право на всі почуття, в т.ч. гнів, лють, злість тощо, допомагає їй краще усвідомити ці почуття, побачити їх очима медіатора). Перефразування зазвичай починається словами «Як я Вас зрозумів…», «Ви сказали, що…», «Якщо я зрозумів Вас правильно, то…».

Правила перефразування:

1)         переповідати вислови людини своїми словами;

2)         не інтерпретувати ці вислови і не вносити в них нових смислів; 3) чергувати перефразування з іншими техніками.

Резюмування – підбиття підсумків, яке об’єднує основні думки і почуття людини. Для цього застосовуються такі слова і вислови: «Я отримав від Вас чимало інформації, але хочу пересвідчитися, що зрозумів Вас правильно. Якщо я припущуся неточностей чи помилок, виправте мене, будь ласка. Отже, Ви сказали, що…»; «На минулій зустрічі ми з Вами говорили про…» «Нашу зустріч завершено, і я хотів би підбити підсумки…».

Правила резюмування:

1)         говорити лаконічно і зрозуміло;

2)         включати в резюме слова і вислови людини;

3)          не давати оцінку сказаного людиною;

4)          уникати порад, настановлень.