Центр практичної психології

МІЖНАРОДНИЙ ЖІНОЧИЙ ПРАВОЗАХИСНИЙ ЦЕНТР «ЛА СТРАДА-УКРАЇНА»

за підтримки Посольства Великої Британії в Україні  

Насильство в сім’ї

Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального,  психологічного чи економічного спрямування  одного члена  сім'ї  по  відношенню  до  іншого члена сім'ї,  якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як  людини  та громадянина  і наносять йому моральну шкоду,  шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

Насильство  в сім’ї може відбуватись як у бідних та асоціальних сім’ях, так і в забезпечених і заможних.

15 листопада 2001 р. Верховна Рада України ухвалила перший на теренах СНД Закон «Про попередження насильства в сім'ї», чим визнала як існування цього явища в суспільстві, так і готовність протистояти йому. Але і до теперішнього часу ведеться робота у напрямку вдосконалення національного законодавства в цій сфері.

Ст. 173-2 Кодексу про адміністративні правопорушення  «Вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми»:

Вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї, 

-              тягнуть за собою громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин або адміністративний арешт на строк до семи діб.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, 

-              тягнуть за собою громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Види насильства в сім’ї:

Фізичне насильство в сім’ї може мати форму, зокрема:

•             побиття;

•             штовхання;

•             ляпаси;

•             спроби придушення;

•             смикання волосся;

•             викручування рук;

•             кусання;

•             хапання;

•             катування;

•             мордування.

Фізичне насильство в сім’ї може призвести до таких наслідків:                                

•             смерті постраждалого;

•             порушення фізичного чи психічного здоров’я;

•             нанесення шкоди честі та гідності постраждалого члена сім’ї.

Сексуальне насильство в сім’ї може мати форму, зокрема:

•             зґвалтування, у тому числі «зґвалтування у шлюбі»;

•             примус до небажаних сексуальних контактів;

•             сексуальні домагання;

•             дії сексуального характеру по відношенню до дитини: розбещення дітей, втягування        дитини                 у             заняття                дитячою             проституцією   або        дитячою порнографією  тощо.

Психологічне насильство в сім’ї може мати форму, зокрема:

•             словесних образ;

•             погрози вбивством;

•             погрози завдання каліцтва, травм, побиття;

•             переслідування;

•             залякування;

•             приниження.

Психологічне насильство в сім’ї може спричинити:

•             емоційну невпевненість;

•             нездатність захистити себе;

•             шкоду психічному здоров’ю.

Економічне насильство в сім’ї має місце, коли здійснюється:

•             умисне позбавлення члена сім’ї житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які жертва має передбачене законом право;

•             знищення власності;

•             пошкодження власності;

•             підпал;

•             проникнення в житло;

•             обмеження (позбавлення) доступу до сімейного бюджету;

•             економічна експлуатація.

Економічне насильство в сім’ї може призвести до:

•             смерті постраждалого члена сім’ї;

•             порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» члени сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

В основному виділяють насильство на ґендерній основі -  насильство  однієї  по відношенню до другої на основі статевої ознаки. В 95% випадків постраждалими були жінки, понад 91% осіб, які вчиняють насильство в сім’ї в Україні – чоловіки. Варто зауважити, що у 75% випадків домашнього насильства страждають діти.

ОЗНАКИ, ЩО ПРИТАМАННІ ДІТЯМ, ЯКІ ПОТЕРПАЮТЬ ВІД  

НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї І НА ЯКІ НЕОБХІДНО  ЗВЕРТАТИ  УВАГУ

Тип насильства             та  його Прояви

Фізичне              •             самокаліцтво (заподіяння дитиною травм самій собі);

•             крововиливи сітківки ока;

•             зсув суглобів, переломи кісток, гематоми;

•             забиті місця на тілі, сідницях або голові; рани і синці, різні за часом виникнення та/або у різних частинах тіла; • сліди укусів людиною;

•             незвичні опіки (наприклад, цигаркою або розжареним посудом)

Сексуальне       •             знання термінології та жаргону, не властивого дітям;

•             висипи в паху, захворювання, що передаються статевим шляхом 

•             ознаки вагінального або анального проникнення;

•             засоси (гематоми від поцілунків);

•             підліткова проституція;

•             вагітність (для підлітків);

•             сексуальні злочини серед неповнолітніх;

•             ініціювання сексуальних ігор з іншими, 

•             невідповідні віку сексуальні ігри,

•             сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;

•             нерозбірлива та/або зухвала сексуальна поведінка;

•             уникнення контактів з однолітками, відсутність догляду за собою

Психологічне   •             замкненість, зануреність у себе, інтровертність, неуважність

•             демонстрація повної відсутності страху;

•             неврівноважена поведінка;

•             агресивність, схильність до нищення і насильства;

•             уповільнене мовлення, нездатність вчитися, відсутність загальновідомих знань, невміння читати, писати та рахувати;

•             надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку;

•             уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми;

•             занадто низька самооцінка;

•             тривожність;

•             намагання справити враження людини, що живе в злиднях;

•             демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому;

•             страх фізичного контакту;

•             депресія, спроби самогубства;

•             вживання алкоголю або наркотиків;

•             психосоматичні хвороби;

•             насильство щодо свійських тварин та до слабших істот загалом;

•             почуття провини за отримання фізичних ушкоджень;

•             різке погіршення навчання;

•             втечі з дому та бродяжництво

Економічне      •             одяг не по сезону,

•             одяг брудний та неохайний,

•             виснаження через недостатнє або неправильне  харчування, 

•             крадіжка чужої їжі, речей

•             вдома  нема іграшок, книжок, розваг

•             вдома безлад, холод, антисанітарія

Виділяють такі причини, що призводять до насильства в сім’ї:

-              соціальні (напруження, конфлікти, насильство в суспільстві, пропагування в засобах масової інформації насильства як моделі поведінки);

-              економічні (матеріальні нестатки, відсутність гідних умов життя поряд із відсутністю умов для працевлаштування, заробляння грошей,економічна залежність, безробіття);

-              психологічні (стереотипи поведінки);

-              педагогічні (відсутність культури поведінки – правової, моральної, громадянської, естетичної, економічної, трудової);

-              соціально-педагогічні (відсутність усвідомленого батьківства, сімейних цінностей у суспільстві, позитивної моделі сімейного життя на засадах ґендерної рівності, сімейного виховання на основі прав дитини);

-              правові (ставлення до насильства як до внутрішньо сімейної проблеми, а не як до негативного суспільного явища, до членів сім’ї як до власності через відсутність правової свідомості);

-              політичні (прихильність до ґендерних стереотипів, недостатній пріоритет проблем сім’ї та ґендерної рівності, увага до материнства і дитинства, а не сім’ї в цілому, брак уваги до батьківства, чоловіків);

-              соціально-медичні (відсутність репродуктивної культури у населення, відповідального батьківства, системи сімейних лікарів, алкоголізм, наркоманія, агресія тощо);

-              фізіологічні та медичні (порушення гормонального фону, обміну речовин, швидкості реакцій, прийом збуджувальних ліків, хвороби нервової системи тощо).